---

19 травня 2011 р.
час проведення: 14.00 - 15.00
місце проведення: відділ рідкісних видань та рукописів ОННБ ім. М. Горького (вул. Пастера, 13)

19-21 травня 2011 року Одеська національна наукова бібліотека ім. М. Горького проводилаXII Всеукраїнську виставку-форум «Українська книга на Одещині». Символічно проект проходив напередодні Дня слов'янської писемності і культури - 24 травня. Особливого культурного звучання виставка-форум набула І у зв'язку з широким відзначанням 450-річчя Української Першокниги - Пересопницького Євангелія (згідно з Указом Президента України - 2011 рік оголошено Роком Пересопницького Євангелія). Цій подГГбула присвячена книжкова виставка «Зібрання рукописних та друкованих Євангелій у фондах ОННБ ім. М. Горького: до 450-річчя Української Першокниги», яка пройшла за участю відомих науковців, релігійних діячів нашого міста: начальника управління у справах національностей та релігій Одеської облдержадміністрації#. О. Різникової, настоятельки Свято - Архангело - Михайлівського монастиря ігумені Серафіми, доктора філософії, професора ОНАХТ Г. В. Ангелова, кандидата філософських наук, доцента ОНПУ - В. А. Левченко, мистецтвознавця В. В. Савченко, кандидата педагогічних наук, художниці Е. Н. Серпіоновоі та інших.

Експозиція містить унікальні та раритетні видання, які є національним надбанням народу України - це найдавніший, пам'ятник слов’янської писемності Охрідські глаголичні листки XI сторіччя; фрагмент одного з перших перекладів Євангелія на давнослов'янську мову; Четвероєвангеліе на пергаментних аркушах XII сторіччя написано давньогрецькою мовою з яскравими кольоровими заставками та мініатюрами. На особливу увагу заслуговують Євангеліє Кохно (за ім'ям володаря) - пам'ятка болгарської писемності XIII сторіччя; Сербське уставне пергаментне Євангеліє XIV століття; інкунабули: Чеська Біблія, надрукована в Празі у 1488 році та «Лекціонар» на хорватський мові, надрукований латинським шрифтом; унікальні, певною мірою добре збережені сім книжок «Біблії Руської» славетного білоруського просвітителя і першодрукаря Франциска Скорини, Острозька Біблія - вінець видавничої діяльності українського та російського першодрукаря Івана Федорова; переклади Євангелія на іноземну мову та інші.

Вінцем експозиції є Пересопницьке Євангеліє - репрінтний фоліант унікальної пам'ятки, який видано Київською Митрополією УПЦ у 2008 році до 1020-річчя Хрещення Київської Русі і подаровано у фонди ОННБ Його Високопреосвященством, предстоятелем УПЦ МП Блаженнійшим Володимиром (Сабоданом). Книги з особистої колекції Митрополита Київського і всієї України Блаженнійшого Володимира експонуються водночас на книжковій виставці «В літопис шани і любові: До 150-річчя переховання Т. Г. Шевченка», - це рідкісне видання «Кобзаря» та унікальні шевченкознавчі дослідження кінця XIX століття.

Огляд книжкової експозиції представляла завідувач відділом рідкісних видань і рукописів ОННБ ім. М. Горького-Валентина Райко.

Під час презентації експонувалися художні твори (гобелени) мисткині, члена Національної спілки художників України Есфірі Серпіонової.

---

відділ рідкісних видань та рукописів
ОННБім. М. Горького

1. Вітальне слово
   Ботушанська Ольга Федорівна, генеральний директор ОННБ ім. М. Горького, засл. працівник культури України
2. Пересопницьке Євангеліє в історичному і культурному просторі
   Різникова Ярослава Олексіївна, начальник управління у справах національностей та релігій Одеської обласної державної адміністраци
3. Духовна святиня українського народу
   ігуменя Серафіма, настоятелька Одеського Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря
4. Рукописна і друкована церковнослов’янська книга у духовному житті українського народу
   Ангелов Георгій Віталійович, доктор філософії, професор, завідувач кафедри соціології, філософії і права Національної академії харчових технологій, засл. працівник культури України
5. Книга як Храм національної культури
   Левченко Віктор Леонідович, кандидат філософських наук, доцент, викладач Одеського національного політехнічного університету
6. Духовні витоки мистецтва
   Савченко Віра Володимирівна, кандидат філософських наук, мистецтвознавець, член НСХУ, викладач кафедри філософії ОНУ ім. І. І. Мечникова
7. Від витоків писемності: рукописні та друковані Євангелія у фондах ОННБ ім.М. Горького
   Райко Валентина Миколаївна, завідувач відділом рідкісних видань І рукописів ОННБ ім. М. Горького

Під час презентації експонуватиметься виставка художніх творів Есфірі Серпіонової члена Національної спілки художників України.

У травні 2011 року в Одеській національній бібліотеці імені М.Горького відзначалася пам'ятна дата - річчя створення національної реліквії - Пересопницького Євангелія. Цю акцію було поєднано з тепер вже традиційним книжковим ярмарком-фестивалем «Зелена хвиля», що знайомить читачів з вітчизняними книжковими новинками, які з'явилися за поточний рік. Дуже вдалим рішенням керівництва бібліотеки була пропозиція супроводити святкування визначної пам'ятки української культури експозицією унікальних Інкунабул, стародруків та інших рідкісних видань Священного Писання, що зберігаються у музеї книги Національної бібліотеки, та виставкою образотворчого мистецтва, а саме робіт з текстилю Есфірі Серпіонової.

Ця мисткиня є чи не найпершою з сучасних художників, хто відтворює у ручному ткацтві, переважно в гобелені, так би мовити своєрідну художню екзегезу. Йдеться про її твори, які виникли з безпосередніх розмислів про Слово.

Біблійні мотиви, як переконливо свідчить історія культури, впродовж тривалого часу знаходили образотворче відображення у розписах храмів та ілюструванні книжкових мініатюр, у скульптурі та іконописі, пізніше у світському живописі... У декоративно-ужитковому мистецтві, особливо у різновидах народної творчості, релігійна тематика також посідає чільне місце. Щодо сучасного мистецтва, то ситуація виявляється неоднозначною.

Передусім, зазначимо, що сьогодні не так багато мистців взагалі звертаються до Біблії і сакральних сюжетів як до витоку власних художніх роздумів. Глобалізаційні процеси кінця XX - початку XXI століть нейтралізують і нівелюють релігійні прагнення, нерідко вводячи їх у русла позарелігійного цивілізаційного існування і спілкування. Проте, безперечно, чимало хто з наших сучасників відчуває потребу саме в релігії, зокрема в християнській вірі, в усвідомленні свого життя у зв'язку і у злагоді з вищою Божою силою та благодаттю. Тому знову повернемося до світу мистецтва і дуже коротко означимо контекст, тло, на якому ми сприймаємо роботи Есфірі Серпіонової.

В цілому, після сплеску певної моди на релігійні сюжети, який природно виник внаслідок довгого тиску на ці теми в часи радянської доби, і, до речі, народив чимало скороспілих, поверхових або цілком кон'юнктурних творів, сьогодні ми бачимо присутність сакральних мотивів в образотворчості далеко не в центрі загальних інтересів і пошуків артсередовища, і вітчизняного, і світового. Якщо більш уважно подивитися тільки на Одеську художню школу, то можна перелічити на пальцях майстрів, для яких звернення до біблійної тематики є сталим і природним. Навіть в широкому контексті уваги до іконописної і фрескової традицій Візантії і Давньої Русі, назвемо А. Ястреб і В. Маринюка, В. Хруща і В. Наумця, О. Стовбура, С. Савченка і О. Дмитрієва. У фігуративному руслі релігійну тематику продовжують і розвивають І. і Н. Зяблови, пише храмові ікони О. Силантьєв, на шовку створює парафрази («Трійця» А. Рубльова) і варіації на релігійні теми А. Дем'янишина, переосмислюючи народні традиції, створює свої різноманітні серії 3. Пасічна. Це імена, які приходять на згадку одразу, хоча, зрозуміло, вони не єдині. З останніх гучних подій артсвіту можна назвати об'єкти з писанок О. Мась, що складають у мозаїчному панно образи Богоматері й Гентського олтаря. Отже, на цьому тлі недуже поширеного, але художньо значущого напрямку сакрального мистецтва в Одесі Е. Серпіонова виступає новатором в царині гобелену. Ручне ткацтво мисткині вбирає у себе її великий досвід художнього мислення у різних видах образотворчості і дає змогу внести насправді оригінальну лепту. Ця яскрава самобутність виявляється і в розширенні та вдосконаленні технічних можливостей гобелену, і у формуванні особливої образної поетики, що мотивується і формується темою Божественного.

Однією з найкращих робіт біблійного циклу є триптих «Створення світу». Шість днів творіння, коли Бог дав початок життю, розпочинають першу книгу Давнього Заповіту - Буття. Як, колись учні несли Слово Боже «язикалл», перекладаючи, доносячи його сакральний смисл мовами, що були зрозумілі іншим, так Е. Серпіонова власною мовою художника передає зміст і значення «Шестидення».

Центральна частина триптиху складається з вертикального прямокутника, розподіленого на шість частин, І загальною структурою нагадує багаточастинники - канонічні ікони, зображення яких складається з кількох окремих сюжетів. Проте наповнення цих шести частин є характерно Серпіонівським - на свій власний кшталт узагальнено-умовне, у якому органічно поєднуються абстрактні і фігуративні елементи.

Образне охоплення у частинах-«кадрах» віх створення світу потребує від авторки потужної сили художнього узагальнення, знаходження переконливих візуальних знаків і символів, що можуть собою репрезентувати події вселенського буття. Ці образи мають бути настільки ємними, що мало хто з художників має відвагу і свободу запропонувати тут щось нове. Тому частіше автори йдуть за складеним каноном, традицією, а власні інновації розповсюджують на царину технологічних змін, розкриваючи той чи інший сюжет засобами невипробуваних раніше прийомів і матеріалів. Серпіонова вирішує обрану тему самостійно і самобутньо.

Вільно і водночас дуже делікатно, без будь-якого тиску, вона гармонійно поєднує у своєму зображенні символи різних культур. І задум - Створення усього світу - виправдовує цей синтетичний хід. Східні ін-янь перегукуються з трипільським знаком, що архетипово нагадує про перший давній спосіб обробки глини - викочування його шматка у долонях. Мисткиня розвиває цей образ у лівій частині триптиху. І Земля, що у космосі, серед дальніх зірок формується у долонях Всевишнього, у третій частині (праворуч) виростає у квітучу картину благодатного світу, дарованого людині.

Характерною рисою творчої праці мисткині є варіативне опрацювання сталих тем, тому в неї народжується чимало серій, циклів на спільну тему. Так із третьої частини «Створення світу» виник диптих «Земля людині» - «Земля людини», де авторка образно порівнює вселенський Божий задум і варіант його здійснення людиною. Центральна частина - «Шестидення», відтворена в триптиху у монохромній чорно-білій гаммі, до речі витончено тонально розробленій, викликала у авторки внутрішню необхідність помислити і опрацювати інші - різноманітно кольорові варіанти («Шестидення 1», «Шестидення 2»). Радісні І світлі, веселкові і музично-гармонійні, вони є відкритим уславленням Божого задуму. Це духовні переживання художника, що розкриваються перед нами у розмаїтті естетичних почуттів.

В гобелені «Адам» напружений контраст кольорів, зігнута на оранці, схилена до плуга чоловіча постать - вдало знайдений візуальний еквівалент відомому біблійному вислову «у поті чола будеш збирати хліб свій».

До сакральної тематики також відносяться гобелени «Населений острів», «Відлюдник», «Скит», «Хмари», серія «Інший», «Вісник». Усі вони поєднані мотивом контакту, спілкування людини з Богом. Це особливі світи, які людина влаштовує, переважно всередині себе, для зустрічі з Богом, для діалогу з Ним не у позаземному бутті, а ще за життя. Тому часто-густо усі ці різноманітні образи (храм, кораблик, уособлена чернеча домівка, власне людина) є освітленими і просвітленими.

Між тим, у роботах художниці, незважаючи на часте тяжіння до наївізму як певного стилістичного способу узагальнення, відбудований земний світ пронизують драматичні спалахи протиріч і протистоянь. Це світ людської історії, початок якої можна означити яблуком Єви... (Образ «Яблука розбрату», що створено Е. Серпіоновою, своєю подвійністю відсилає нас не тільки до міфо-античного суду Паріса, але й, безсумнівно, глибше - до дерева пізнання). Саме в цьому світі треба, хоча це й дуже складно, пливти проти течії, обходячи чи прориваючись крізь виблискуючі золотом мережі...(серія робіт, пов'язаних мотивом риби). Тому хмари загущуються і над грішниками, і над праведниками («Хмари»). Бо шлях до Бога і до себе як «образа і подоби Божої» - це велика духовна праця і випробування.

Час минає, яку пісочному годиннику триптиху Е. Серпіонової («Час»). І його міру відзначають людські події, культури, пам'ять, що образно знову вводить нас в коло вічних біблійних тем. Створення світу (ліва частина триптиху - давня кераміка, породжена зі шматка глини) і його Преображення - духовне просвітлення (права частина з дзвонами для храму, які проходять горнило гартування і нового народження для духовного служіння).