Орнаментальні схеми.

Створена рельєфна структура з паперу дає чітку геометричну схему розетки. Її можна вирішити у будь - якій кольоровій гамі виділяючи центральний елемент (зірку), різного розміру і конфігурації.

2. Метр і ритм.
3. Контраст, нюанс, тотожність (рівність).
4. Пропорції, відносини.
5. Розмір, масштаб, масштабність.
6. Колірна гармонія.
7. Фактура, текстура і структура.

Композиція – співвідношення і взаємозв'язок елементів, якими дійсність відображається в мистецтві, тобто художність і поетика твору. Для побудови композиції необхідно привести до згоди всі компоненти створюваного об'єкта, досягти єдності і гармонії відносин. Робота над композицією – це область «трохи». Варто злегка пересунути, уточнити положення, розмір або тон однієї з фігур і з випадкового союзу виникає закономірний, гармонійний і стійкий ансамбль.

Конструкція – це схема побудови, а композиція – виразне і гармонійне ціле, пронизане настроєм і думкою. Конструкція і конструктивні зв'язки допомагають виявити сенс твору, а композиція, з її тонкими відносинами гармонії та єдності, надає творінню виразність і завершеність художнього образу. Вона виражає той світ почуттів та ідей, які ми сприймаємо в її емоційній і духовній наповненості.

Характерною ознакою композиційної побудови є і те, що вона завжди розвивається в певних межах. Відображаючи нашу реальність – це одночасно і абсолютно замкнутий у собі, ізольований від усього світ. У ньому діють інші закони – закони композиції. У нього одна мета – гармонія і цілісність, одна правда – правда мистецтва.

Будь-яке мистецтво, щоб не втратити силу і не згаснути, повинно відповідати найважливішим потребам і запитам людини. Навіть найпростіші вироби можуть задовольняти вимогам високої якості.

Для закріплення знань з основ композиції школярам пропонується виконати проект виробу з симетричною або асиметричною структурою, різною ритмічною організацією контрастних і нюансних (за розміром, формою та кольором) елементів.

Формування дизайнерського мислення

Продуктивність нашого художнього мислення залежить в першу чергу від того, скільки формотворчих чинників ми зуміємо знайти й активно задіяти при пошуку варіантів вирішення поставленого завдання (форма і розмір формату, конфігурація і кількість елементів, симетрична чи асиметрична організація композиції та ін.)

При складанні структур з паперу результат буде залежати від формату листа, з яким ми працюємо. Квадрат, прямокутник, багатокутник або коло при однакових прийомах складання дадуть абсолютно різні варіанти візерунка. Несхожий малюнок вийде якщо ми оберемо інший спосіб складання паперу, збільшимо або зменшимо кількість осей, змінимо їх нахили. На художні якості створюваного орнаменту впливає величина осередків його структури, їх пропорції і конфігурація.

Графічний малюнок орнаменту помітно відрізняється на різних етапах його створення. Лаконічно і просто він виглядає, коли ми лише закладаємо основу геометричній структури майбутньої композиції, а поступово збагачуючись членуваннями і деталями, набуває складність і багатство візерунка, властиві текстильним технікам. Проте складність не самоціль художества. Естетично цінними і художньо-виразними можуть виявитися варіанти з простими відносинами і узагальненими масами які ясно читаються.

Завдання художника-дизайнера швидко знаходити і уважно відбирати підходящі варіанти. Досвідчений дизайнер не кидається у випадкових пошуках, хоча він і фіксує усі ідеї що спонтанно виникають. Якщо перший мимовільний потік ідей несподівано припинився або зовсім вичерпався, потрібно пошукати рішення протилежні вже знайденим (контрастні) або такі що відрізняються від них за різними характеристиками. Для зручності і швидкості запам'ятовування, об'єднують варіанти що виникають в групи за подобою. Це допомагає побачити нові шляхи і розширити зону пошуку. У просторі між двома протилежними полюсами можна розташувати (для швидкості у розумі) цілий ряд перехідних форм, розмірів що поступово змінюються, або інших особливостей елементів, які складають малюнок і структуру композиції.

Якщо нюансні форми, які знаходяться між означеними полюсами, об'єднані за подобою в групи, вони легко утримуються в пам'яті й швидко фіксуються на папері, не гальмуючи творчий рух думки.

Для розширення меж творчого пошуку цікаво виконати і порівняти кілька варіантів колірного вирішення однієї графічної основи. Для цього створимо геометричну структуру, потім розгорнемо і розправимо її. Якщо малюнок нам сподобався, зробимо з нього кілька копій. Їх легко виконати під копірку, по кальці, тиражувати за допомогою копіювальної техніки або стеклофона а то й просто намалювати від руки або скласти кілька листів за однією схемою.

Скористаємося нашою графічною схемою як «стимулом» для пошуку різних колірних рішень.

1. Візьмемо за основу різні групи кольорів: контрастні, нюансні, теплі або холодні. Розташуємо їх на схемі по одному і тому ж принципу (наприклад, виділимо композиційний центр). У нас вийде кілька композицій з різним колоритом, а значить і з не схожим настроєм.
2. Кілька однакових схем вирішимо в схожій гамі, але кожен раз будемо акцентувати різні елементи композиції (центр, кути, облямівку, деталі). Всі ескізи будуть помітно відрізнятися, незважаючи на схожість колориту і однаковість композиційної схеми.
3. Організовуючи композиційний центр, або групу домінант на однаковій структурі виділимо їх за рахунок відмінності по світлоті, колірному тону, тепло-холодності, або насиченості. Щоб надати цілісність всієї композиції постараємося створити узагальнений колорит кожного ескізу.

Програвання різних варіантів рішення композиції, постійний творчий тренінг формують оперативність і оригінальність мислення, розвивають естетичні почуття, відточують практичні вміння виконання проекту. Набутий досвід продуктивної діяльності допомагає розширити діапазон креативних устремлінь школярів.

Об'єкти художньої творчості

Як об'єкти художньої творчості на тему «Структури з паперу» учням можна запропонувати виконати:

1. Ескізи комплекту книжкових закладок (папір, складання, розпис). За створеним ескізом (вишивка, плетіння, текстильна аплікація).
2. Варіанти браслетів і поясів. Ескізи (папір, складання, розпис), потім плетіння з пряжі, стрічок або бісеру.
3. Ескізи орнаментальних структур і колірного рішення шарфа (в'язання гачком, на спицях, печворк та іншої техніки).
4. Розробка комбінацій структури килима, покривала, завіси, стьобаної ковдри та ін. Виконання виробу в різних текстильних техніках: ткацтво, печворк, квілт, сінель, в'язання, вишивка, аплікація, друк за трафаретом, розпис і пр.

Будь-який з запропонованих нами або самостійно обраних об'єктів можна виконати з нетрадиційних матеріалів у змішаній або авторській техніці.