Передмова

Розкрити творчий потенціал і виховати креативну особистість можливо далеко не відразу. Фундамент творчого ставлення до навколишнього світу закладається в ранні роки. Тільки чуйний вихователь-педагог з гнучким, винахідливим мисленням зможе зміцнити і виростити задатки природної дитячої здатності і потреби творчо мислити і діяти. Він зуміє розділити з дитиною радість відкриття. Моральному і неординарно-мислячому вчителю властиво направляти дітей на шлях створення нового, незвичного (позитивного і необхідного), розвивати оригінальність мислення школярів, виховувати в них естетичний відгук на все прекрасне і чудове.

Роблячи видання серії методичних посібників «Текстиль. Композиція», ми сподіваємося допомогти студентам художньо- графічних факультетів, вчителям мистецьких та загальноосвітніх шкіл в пошуку нових шляхів розкриття творчого потенціалу учнів на заняттях естетичного циклу.

Пропоновані завдання не обмежуються роботою за зразком, а спрямовують школярів на самостійне дослідження декоративних властивостей та пошук конструктивних можливостей різних текстильних матеріалів.

Виконуючи творчі завдання, учні пізнають шляхи комбінування і перетворення первісної форми, створюють численні варіанти к о м п о з и ц і й н о г о р і ш е н н я , н а б у в а ю т ь н а в и ч о к в и х о д у з і сформованих тупикових ситуацій, удосконалюють свої вміння аргументованої селекції та якісного збагачення обраного варіанта.

Організовуючи навчальну роботу школярів на заняттях естетичного циклу за принципами професійної художньо- проектної діяльності ми звертаємося до досвіду художників- дизайнерів, які розробили способи активізації цілеспрямованої творчої активності (методика творчого пошуку нових ідей). У ній виділяються такі важливі етапи творчості як: активний «мозковий штурм», уважна селекція (відбір можливих для подальшого опрацювання варіантів рішення), художнє збагачення проекту та адекватна реалізація задуму.

З деякими прийомами пошуку нових ідей при створенні текстильної композиції ми хочемо ознайомити наших читачів.

Пробудити фантазію

Як один із шляхів пробудження інтересу дітей до самостійної творчості, можна запропонувати педагогічний прийом об'єднання на уроці різних тем, які раніше вивчалися порізно.

Н а п р и к л а д , к о л ь о р о з н а в с т в о т а о р і г а м і , м о д у л ь н е конструювання та текстильна композиція чи витинання без залишків та художня декорація тканин.

Такий спосіб освоєння навчального матеріалу дозволяє повторити і закріпити пройдене на новому, більш високому рівні, і дає можливість зв'язати воєдино і збагатити різні види творчості.

Це надає декоративно-прикладної і проектно-художньої діяльності школярів нові якості і дозволяє вирішити нові навчально-творчі завдання. Відзначимо що: <оl>

Цілеспрямоване об'єднання декількох видів художньої діяльності на уроці дозволяє побачити несподівані можливості кожної з них і тим сприяє розвитку творчої активності учнів.

Поетапне ознайомлення з обраними видами художньої творчості та об'єднання різних технік у процесі виконання завдання допомагає школярам відпрацювати основні прийоми комбінування і перетворення вихідної форми або композиційної ситуації.

Поєднання різних рівнів складності обраних видів творчості розширює діапазон пошуку нових рішень.

Грамотне використання отриманих знань і системний підхід до пошуку можливих варіантів вирішення запропонованого завдання закладає основи дизайнерського мислення.

Опановуючи теорією і практикою пошуку адекватних рішень художніх завдань, школярі звикають творчо мислити, сміливо і рішуче діяти в нових, незвичних ситуаціях.

Згодом розширюється діапазон креативних устремлінь учнів, поступово вони досягають стійких і високих результатів у продуктивній художній діяльності.

Одночасне вивчення двох тем

У першому випуску методичних посібників з серії «Текстиль. Композиція» об'єднані дві теми: «Мистецтво орігамі» та «Основи кольорознавства». При одночасному вивченні цих тем, навчальний процес набуває нові позитивні якості і широкі можливості розвитку творчого потенціалу особистості школяра.

У кожній темі виділяється по три рівні складності. При роботі з папером це: <оl>

Розмітка листа складанням.

Вивчення принципів формування основних (базових) форм.

Виготовлення і винахід рельєфних структур і виробів у техніці орігамі.

Знайомлячись з наукою кольорознавства школярі вивчають: <оl>

Основні і похідні кольори.

Колірні контрасти і нюанси.

Дванадцятичастне спектральне коло.

Виконуючи практичні завдання, учні готуються до свідомого освоєння повнокольорової палітри, включаючи ахроматичні кольори і численні відтінки.

Поєднання різних етапів складання з аркуша паперу і роботи з кольором збільшує варіативність завдань. Учням надається можливість освоювати роботу з папером та основи колористики в доступному для них темпі. Вони можуть поступово підходити до конструювання більш складних виробів (графічних схем) і освоєння повнокольорової палітри фарб.

Папір – добре знайомий школярам матеріал доступний і зручний для виконання ескізів та проектів. Спробуємо «намалювати» на папері орнамент без олівця або ручки. Такий спосіб є. Складемо якусь іграшку в техніці орігамі, а потім розгорнемо її. Ми побачимо складну мережу складок. Можливо, вона представляє візерунок геометричній розетки або нагадує орнамент з упорядкованих ліній. Вивчимо закономірності виникнення того або іншого малюнка. На папері у місці згину залишається добре помітний слід (складка). При багаторазовому системному симетричному складанні виникає чітка лінійна структура. Вона може складатися з вертикальних, горизонтальних або діагональних паралельних смуг. Іноді лінії розходяться променями в різних напрямках або перетинаються один з одним.

П а р а л е л ь н і т а п е р е х р е с н і с к л а д к и у т в о р ю ю т ь г р а т и з прямокутників, ромбів, трикутників або складних багатокутників. На основі такої сітчастої структури будується «нескінченний орнамент» (однорідне середовище).

Починати «розмітку складанням» краще з простих, незапутанних орнаментів, варіюючи поєднання великих і малих подібних за формою елементів. Для виконання завдань типу (ескіз закладки) використовують відходи (смужки), що залишилися від квадратів, приготованих для виконання орігамі. Надалі для ескізу композиції слід вибирати формат аркуша відповідно до завдання і задуму.

Дивовижна простота і швидкість з якої виходять різноманітні комбінації пересічних ліній і чітких форм вражають маленьких і дорослих, які вперше виконують такі вправи. Лише кілька складань – і ми отримуємо чітко структуровану схему орнаментальної композиції. Потрібно тільки розгорнути складений лист і спробувати зрозуміти закономірності виникнення візерунка. Як тільки нам стане зрозумілою залежність результату від способів складання листа, ми зможемо керувати творчим процесом і створювати композиції за власним задумом. При вдалому вирішенні поставленої задачі отримаємо графічну композицію, що чекає колористичного рішення.

Знання основ кольорознавства відкривають нам нові неозорі можливості творчості, з'являється впевненість у своїх силах і пробуджується азарт пошуку нових рішень.

Початківцям варто показати кілька простих прийомів розмітки візерунка складанням аркуша паперу і запропонувати розфарбувати свій перший малюнок за власним бажанням. Для кожного дуже важливо закріпити радість відкриття нової форми емоційним переживанням кольору. Коли діти придбають деякий досвід створення геометричних структур, потрібно показати, що кожен з отриманих візерунків можливо виконати в теплій або холодної гамі, дуже яскраво або приглушено, в темних або світлих тонах. Від цього декоративна композиція стане веселою і радісною або суворої і сумною, нагадуватиме про зиму або літо, передасть вечірнє або денне освітлення.

Композицію можна зробити однорідною як тканина або виділити якусь частину (центр, облямівку, кути) як на килимі або покривалі. Звернемо увагу учнів на те, що у кожного з них орнамент чимось відрізняється і спробуємо разом зрозуміти, від чого залежить отриманий результат.

Так педагог стимулює фантазію дитини, спрямовує її на шлях самостійного дослідження особливостей образотворчої форми і виразних можливостей кольору.

Більш старшим або досвідченим школярам корисно замалювати схему складеного ними з паперу візерунка на чистому аркуші за допомогою олівця або фломастера. Робота фломастером (або олівцем без гумки) потребує уваги і точності. Щоб виконати такий малюнок доведеться ретельно вивчити отриману структуру і визначити послідовність її виконання.

Непогано навіть промовити вголос як виконуються технологічні операції. Наприклад: «Складаємо папір навпіл по вертикалі, потім по горизонталі. Намічаємо перехресні діагоналі. У складеного вчетверо аркуша відгинаємо кути або смужку уздовж краю» тощо.

Починати малюнок краще з центральних осей (або згадати послідовність виконання складок на папері). Робота ведеться «на око», від руки, без допомоги креслярських інструментів. Завдання учнів передати схему якомога точніше, хоча вона виконується в швидкому темпі (ескізно). Такі вправи розвивають у школярів окомір, привчають бачити узагальнено, мислити системно. З розумінням принципів формування орнаменту і навичок виконання підготовчих малюнків, приходить сміливість і легкість ескізування.

Прийоми багаторазового складання, використовувані в орігамі, дозволяють швидко і геометрично точно будувати графічні схеми симетричних і асиметричних композицій. Усвідомлюючи принципи формування складних структур, учні зможуть виконувати різні варіанти геометричних малюнків, змінюючи пропорції елементів, нахили діагоналей, кількість і розташування деталей.

Створені таким чином схеми послужать основою (графічним стимулом) для пошуку варіантів фактурного і колірного рішення. Різноманітні малюнки орнаменту та їх колористика створювані при спільному вивченні тем «орігамі» і «основ кольорознавства» практично не доступні для огляду. Необхідно розвинене почуття міри, уважна селекція (відбір), щоб виділити з них естетично цінні в а р і а н т и , я к і н а й б і л ь ш в і д п о в і д а ю т ь в с і м в и м о г а м запропонованого завдання.

Мистецтво орігамі

У Японії здавна був звичай упаковувати предмети в тканину, яка складалася особливими способами, що виражають благі побажання. Мистецтво орігамі виникло з появою паперу і існувало спочатку як храмове, надзвичайно регламентоване за формами, технікою та використанням. Предмети, виконані в цій техніці, були пов'язані з різними ритуалами. Потім орігамі поширилося в середовищі аристократії і прийняло вишукані світські форми. Коли папір став доступним, прийоми складання фігурок, коробочок, головних уборів і різних геометричних форм широко поширилися в різних верствах населення. Записки, складені у формі метелика, журавля, квітки та абстрактної геометричної фігури були символом дружби чи доброго побажання для коханої людини.

З появою кольорового і декорованого візерунками паперу з нього виготовляють традиційні японські ляльки. З декількох, ретельно підібраних за колірною гамою, аркушів складають кулі та геометричні форми, призначені для певних церемоній і подій.

В одному з перших японських видань з орігамі «Як скласти 1000 журавлів» (1797г.) описується прийом складання зграї птахів з одного аркуша паперу. 49 моделей, які увійшли до неї, демонструють різні поєднання груп журавликів. Наприклад, вони можуть мати вигляд гірлянди, в якій фігурки з'єднані між собою кінчиками крил і дзьобами. Для складання такої конструкції роблять заготовки з смуг або прямокутників з недоведеними до кінця надрізами, які перетворюють заготовки в ланцюг безперервних квадратиків. З паперу, на якому надруковані окремі малюнки (як на клаптиковому покривалі), у дитячих змаганнях і конкурсах складають забавні головоломки, в яких картинки поперемінно відкриваються і ховаються.

Створюючи складні орігамі з модульних елементів, не користуються ножицями і клеєм, а з'єднують деталі за допомогою «замків» і «кишеньок». Пошук нових базових форм і шляхів їх трансформації дозволив розширити асортимент виробів і надав процесу складання творчий характер. Фігури стали більш індивідуальними і різноманітними. В якості вихідного формату почали використовувати не тільки квадрат, але і прямокутник, ромб, п'яти і шестикутники, круг, трикутник.

У Європі папір був рідкісним і дорогим, але в костюмах XVI –XVII ст. вже вміли складати накрохмалену білу тканину, створюючи дивовижні форми комірів, чіпців та інших головних уборів які носили бретонські жінки, сестри милосердя, католицькі черниці й покоївки. Красиві сітчасті структури створювали загладжуючи складки лляних скатертин. На початку XIX століття німецький педагог, творець перших дитячих садів Фрідріх Фребель вперше почав пропагувати складання з паперу як дидактичний метод для пояснення дітям деяких правил геометрії.

Кожна країна прийняла орігамі по-своєму, відповідно зі своєю культурою і традицією. Для британців це ще один вид клубної діяльності, привід для того, щоб зібратися разом і добре провести час. Продемонструвати свій новий винахід і навчитися складати чуже. У США орігамі теж привід для спілкування, але тут орігамісти виступають по-американськи великою, дружною командою. У Голландії орігамі сприймають як прикладне мистецтво, домашнє рукоділля кшталт вишивання подушечок і плетіння килимків. У Росії, починаючи з Льва Толстого і з подачі Фрідріха Фребеля, орігамі поширилося серед викладачів і розглядається як прийом навчання і розвитку учнів.

У орігамі є зачарування властиве головоломці. Кошо Ушіяво говорив: «Орігамі – це світ, в якому кожен, хто може зображати речі з єдиного аркуша паперу, відчуває радість творця». Любителем орігамі був Льюїс Керрол – автор «Аліси в Країні Чудес» і «Аліси в Задзеркаллі», який викладав математику в Оксфорді. Записки в щоденнику Керрола свідчать про те, яке захоплення охопило його, коли він навчився складати з паперу іграшку, що видає при сильному помаху нею гучний хлопок.

Умів складати фігурки з паперу і Лев Толстой. У чернетці до статті «Що таке мистецтво?» Він пише: «Я багато разів робив цих півників дітям, і не тільки діти, а й завжди всі присутні великі, що не знали цих півників, панове, і прислуга веселилися і зближувалися від цих півників , всі дивувалися і раділи: як схоже на птахів ці півники махають крилами. Той хто вигадав цього півника, від душі радів, що йому так вдалося зробити подобу птиці, і почуття це передається, і тому, як не дивно сказати, твір такого півника є справжнє мистецтво ». Видатний іспанський поет і філософ Мігель де Унамуно написав пародійно-серйозний трактат про орігамі, і придумав новий особливий спосіб складання паперу, що дозволяло йому створити багато нових кумедних фігурок.